Опис
Перші дві книги серії “Дірки Середземномор“я“, присвяченішийшийшийшийшийшийшийший, вже побачив світ, і читач напевномітував, що мова в них йде не тільки про культурні традиції, а й про час, для якого вони характерні, а також про зусилля, які доклав автор, щоб побачити й те, й інше.
Логічним продовженням серії les написання цієї книги - оповідання про подорожі автора з Лівану, екзотичної країни з красивою природою, багатострадальною історією, видатним минулим і не менш видатним справжнім. Цю країну часто називають “Ближнєвостковою Швейцарією“, а її столицю Бейрут “маленькім Парижем“, але далеко не всім відомо, що Ліван — це ще й земля Давньої Фініки, яка залишила світові чималу культурну спадщину.
Не претендуючи на енциклопедичність, автор постарався насамперед висловити емоції й враження від побаченого, не забуваючи водночас про точність викладу історичних фактів.
Книга складається з трьох частин, до кожної з яких написано окремий вступ, у якому пояснюється, чому автор розпочав цю, а не за іншу тему.
Разом з Олександром Юрченко читач відвідає записані міста Тир, Сидон і Губала; дізнається, в якому місті Фініки Олександр Македонський ледь не оправиться на шляху до світового панування; зануриться в дивовижний світ казок, міфів і легенд; дізнається про фініківський вплив на формування європейського цивілізаційного простору, і, нарешті, зрозуміє, чому більшість ліванців називають себе фінікійцями.
Книга Олександра Юрченко буде цікава туристам, шанувальникам подорожей, пригод та історії.
Вміст:
Пропозиція
Частина 1. ПЗ СЛЕДАМ↑ІНІ АСДАРТИ
Глава 1. Насамперед про ліванську гостинність
Глава 2. СтародавнійБіблос - серце Фініки
Глава 3. Адоніс та Афродіта. Історія кохання
Глава 4. Сидон — пурпурова базирея
Глава 5. Астарта й Ешмун. Легенда, що ожила у камені
Частина 2. У ПІСКАХ ЗАГАЛЬНОЇ ФИНІЧІЇ
Тир — фінікійський острів свободи
Мелькарт приносить попутний вітер
Похибка Європи, основа Фів і фінійська Монна Ліза
Частина 3. СПРАВЛІДНИКИ ФІНІКІЙЦЕВ
дорогою в Хардин
Гора Хардин. Між минулим і майбутнім
Люди та святі
Гора Харіса — “вавілонська вежа“ Ліванськихєрах
Замість епілогу. Коли збуваються мрії
Примітки
Бібліографія